100 СПОСОБІВ СКАЗАТИ ДИТИНІ: "ЛЮБЛЮ"

100-sposobv-skazati-ditin-lyublyu-.doc

 

Дружба у підлітковому віці:

druzhba-u-pdltkovomu-vc.doc

 

 

 

Поради з самовиховання

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

2. Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).

3. Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.

5. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –”ні”.

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним,але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не заривайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.

7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

8. Твій організм здатий до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення змінюй види діяльності протягом дня,  та вчасно відпочивай.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих. Користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

 

 

Булінг: що це таке і як з ним боротися?

Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене серед підлітків. 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.

Ознаки того, що дитину цькують:

• відмова іти до місця навчання з різних причин – «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»;
• відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах;
• психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції;
• обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті;
• бажання іти до навчального закладу іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
• 

Що робити батькам?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.

ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. Розповісти  на що інші люди мають право, а на що не мають.

СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ. Не бігти одразу до учбового закладу. Спершу дізнатися  у дитини, що вона думає про існуючу ситуацію, і підтримати її. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до учбового закладу.

Або ж, коли застосовується фізична сила – в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до учбового закладу.

Порадити ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ. За можливістю не відходити надовго від учителя, або майстра виробничого навчання, щоб не допускати насилля.

З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через навчальний заклад або соціального педагога чи психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

Якщо булінг триває кілька місяців, – БЕЗ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про навчання, розумійте їхні проблеми.

 

 

 

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

                      Душа держави – закон, оскільки тіло, позбавлене душі, гине, так і держава, якщо вона не має закону, руйнується.
Демосфен

Підліток і злочин…Ніби несумісні поняття, але, на жаль,трапляються                 випадки, коли саме неповнолітні скоюють протиправні дії.

Сьогодні ми прагнемо ознайомити вас із видами покарань, які можуть понести діти (особи до 18 років) за кримінальні злочини.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

1. З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.
   Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт,
   захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.«Злочини, за скоєння яких підлягають кримінальній відповідальності              неповнолітні у віці від 14 до 16 років»

2. Яке покарання може бути визначено дитині?

Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1. Штраф.
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Громадські роботи
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи праці на основній роботі час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
3. Виправні роботи
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
4. Арешт
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
5. Позбавлення волі на певний строк
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

 

 

    

ЯК ЕФЕКТИВНО ГОТУВАТИ     

ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ  ?!

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.
4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
5. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію.
6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.
7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.
8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.
9. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
10. Прибери зі столу все зайве – те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.
11. Між уроками роби перерви.
12. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
13. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.
14. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо.
15. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу.
16. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.
17. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.
18. Складай план усної відповіді.
19. Перевіряй себе.

 

Здоров’я та його складові

 

У Статуті Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров’я зазначено, що

« Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини.

Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її ком­фортне самопочуття в ньому. Такий стан передбачає сприятливе по­єднання як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-ви­робничі відносини) умов життя.

Внутрішня рівновага організму людини – це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нерво­вої, гуморальної та ін. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Духовний аспект здоров‘я визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною час­тиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційно­го комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без іс­тотних відхилень функціонування всіх систем організму людини (сер­цево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття «фізич­не здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності. Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини й суспільства.

Що впливає на здоров’я ?

 

 

 

 

Типові правила, що сприяють  ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
  з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

• з ким приятелює ваша дитина;
• де проводить вільний час;
• чи не пропускає занять в школі;
• в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

• Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
• Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
• Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
• Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
• Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
• Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
  і переймайте чужий.
• Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

 

 

Дитячі заповіді для батькі , бабусь і дідусів!

1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому? .
3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м¢яча.
4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
8. Я вчусь у вас всього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам¢ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
10. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!

Покажіть мені, що ви також мене любите.

 

Загальні правила поведінки учнів в школі

1.1 Правила поведінки здобувачів освіти  у школі базуються на законах України, постановах Міністерства освіти і науки України та органів місцевого самоврядування, Статуті школи.

1.2 У випадку порушень Правил до здобувачів освіти можуть бути вжиті такі стягнення:

– усне зауваження;

– запис зауваження в щоденник;

– виклик учня самого або з батьками на педагогічну нараду;

– відшкодування завданої учнем шкоди його батьками.

1.3 Здобувач освіти приходить до школи за 10 – 15 хвилин до початку занять, чистий і охайний. При вході у школу дотримується правил ввічливості, знімає в гардеробі верхній одяг та прямує до місця проведення уроку.

1.4 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.

1.5 Забороняється приносити до школи та на її територію з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, вибухові або вогненебезпечні предмети і речовини; спиртні напої, наркотики, інші одурманюючі речовини та отрути, газові балончики.

1.6 Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

1.7 Не дозволяється без дозволу педагогів йти зі школи і з її території в урочний час. У разі пропуску учбових занять здобувач освіти повинен пред’явити класному керівнику довідку від лікаря або записку від батьків (або особи, яка їх заміняє) про причину відсутності на заняттях. Пропускати без поважних причин забороняється.

1.8 Здобувач освіти школи приносить необхідні навчальні приладдя, книги, зошити, щоденник. Повинен дбайливо ставитися до підручників та зошитів. Приходить до школи з підготовленими домашніми завданнями з предметів згідно з розкладом уроків.

1.9 Здобувачі освіти повинні охайно вести щоденник і давати його вчителю без будь-яких заперечень.

1.10 Здобувач освіти має бути ввічливим у спілкуванні з учителями, працівниками школи, батьками інших учнів, а також з учнями.

1.11 Здобувач освіти школи проявляє повагу до старших, піклується про молодших. Здобувачі освіти й педагоги звертаються один до одного ввічливо. 1.12 Поза школою здобувачі освіти  поводяться скрізь і всюди так, щоб не осоромити свою честь та гідність, не заплямувати добре ім’я школи.

1.13 Здобувачі освіти повинні дбайливо ставитися до шкільного майна і речей, що належать вчителям та іншим учням. Забороняється брати без дозволу чужі речі. Здобувачі освіти бережуть майно школи, надають посильну допомогу в його ремонті а у разі пошкодження батьки здобувача освіти зобов’язані відшкодувати збитки.

1.14 Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.

2. Поведінка на уроках

2.1 До початку уроку здобувач освіти повинен прибути до кабінету з дозволу вчителя увійти до класу і підготуватися до уроку.

2.2 Заборонено запізнюватися на уроки без поважних причин.

2.3 У разі спізнення на урок постукати у двері кабінету, зайти, привітатися з вчителем, вибачитися за спізнення і попросити дозволу сісти на місце.

2.4 Забороняється виходити з класу без дозволу вчителя.

2.5 Якщо під час занять здобувачу освіти необхідно вийти з класу, то він повинен підняти руку і попросити дозвіл у вчителя.

2.6 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.

2.7 При вході педагога в клас учні встають на знак вітання, сідають після того, як вчитель відповість на вітання і дозволить сісти. Так само здобувачі освіти вітають будь-якого дорослого, що увійшов до класу під час занять.

2.8 Протягом уроку:

– не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших сторонніми розмовами, іграми та іншими, що не стосуються уроку, справами;

– не можна підводитися без дозволу вчителя;

– не можна вживати їжу та напої, жувати жуйку;

– забороняється користуватися мобільними телефонами.

2.9 Урочний час повинен використовуватися здобувачами освіти тільки для навчальних цілей. За першою вимогою вчителя (класного керівника) необхідно пред’являти щоденник. Будь-які записи в щоденниках здобувачами освіти  повинні виконуватися охайно. Після кожного навчального тижня батьки учня ставлять свій підпис у щоденнику.

2.10 Здобувачі освіти зобов’язані знати і дотримуватися правил техніки безпеки як під час уроків так і після їх закінчення.

2.11 Якщо здобувач освіти хоче поставити запитання вчителю або відповісти на запитання вчителя, він піднімає руку.